Як завжди, я щиро буду
Всім вам щастя дарувати

В. Ладижець





„Людина щедрого таланту”



Методико-бібліографічний матеріал для організаторів

 

дитячого читання та вчителів

  

Ужгород-2004

 

 

 

 


Володимир Ладижець

Поет, прозаїк

(17.06.1924 – 22.11.1991)

Я прагну вам таке тепло віддати,

Щоб стали вашими мої рядки


Вступ

Методико-бібліографічний матеріал „Людина щедрого таланту” призначений для надання допомоги бібліотечним працівникам області в проведенні краєзнавчої роботи і популяризації краєзнавчої літератури до пам’ятної ювілейної дати письменника, лауреата премії ім. Лесі Українки, орденоносця Володимира Івановича Ладижця, життя і діяльність якого пов’язані із Закарпаттям.

Ювілейні статті, бібліографічні довідки, бібліографічні та методичні матеріали, рекомендовану літературу можна використати при проведенні інформаційної масової роботи з читачами, організації книжкових виставок, читацьких віталень.

Списки літератури треба поповнювати матеріалами із краєзнавчих картотек, нових надходжень літератури, періодичної преси.

Матеріал стане у пригоді вчителям, краєзнавцям, бібліотекарям, може бути використаний у навчальних закладах та серед інших категорій читачів на допомогу у підготовці та відзначенні ювілейних дат письменника.

 


Шлях творчого зростання

Самобутня література Закарпаття виникла не на пустому місці. Її коріння сягає до давніх-давен народної творчості, а крона піднялася до нинішніх вершин літературних досягнень.

Письменники Закарпаття стали продовжувачами давніх традицій Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, а пізніше – Олеся Гончара, Павла Загребельного, Максима Рильського, Павла Тичини та інших корифеїв різних літературних жанрів.

Провідні прозаїки і поети, драматурги і перекладачі, критики і фольклористи подарували читачам високохудожні твори, які дійшли до читачів світу різними мовами.

Свідченням цього є творчість Володимира Івановича Ладижця, письменника, лауреата премії
ім. Лесі Українки, життя і діяльність якого пов’язані iз Закарпаттям.

Народився майбутній письменник 17 червня 1924 року в селі Харківцях Остропільського району на Хмельниччині в селянській родині.

В цьому краю і проходили дитячі та юнацькі роки Володимира Івановича.

З дитинства хлопець захоплювався поезією, а згодом і сам починає віршувати. Учнем дев’ятого класу Лемківської середньої школи він вперше насмілився виступити на літературному вечорі, а після цього надрукувати свої вірші в районній газеті.

Перші вірші „Мене зовуть мрії завітні” та „Клич” опублікувала остропільська райгазета 6 квітня
1941 р.

З 1942 по 1944 рік В. Ладижець – у лавах Червоної Армії. Саме тоді на сторінках військової газети „Зенитчик” з’явилися його вірші „Бійцю”, „Лист”, „Оповідь про бойову сестру”, „Розвідник” та ін., в яких автор прославляє героїзм і мужність воїнів у боротьбі з фашизмом.

Уся подальша доля Володимира Ладижця так чи інакше пов’язана з Карпатським краєм. Тут, у мальовничому місті над Ужем, протягом багатьох років він працював на редакторсько-видавничій роботі. Тут жив і трудився, перебуваючи на творчій праці, працював головним редактором Закарпатського обласного книжково-газетного видавництва, був відповідальним секретарем Закарпатської організації Спілки письменників України.

Поет палко любить цей чудовий край, його чарівну природу, людей, які там живуть і працюють, любить веселих, життєрадісних і допитливих дітей.

Теми і сюжети для своїх творів Володимир Ладижець завжди бере з життя. Чи не найбільше визнання здобув Володимир Ладижець як дитячий письменник. У поезіях, віршованих казках, скоромовках, загадках відкривав юним читачам реальний світ, прищеплював любов до праці, творчості, природи.

З поезії В. Ладижця діти пізнають все, чим славиться наш народ: його барвиста мова, музика, його душа. У віршах для маленьких читачів поет виявив себе глибоким знавцем дитячої психології. У простій і невимушеній формі він уміє схвильовано і дотепно, з легким гумором розповісти про світ своїх юних героїв, їх інтереси, поведінку. Його поетичні книжки самі знаходили стежку до серця людського, їх читали і зачитували вдячні і небайдужі до художнього слова наші маленькі читачі, а разом з ними – батьки, вихователі, педагоги.

Перша книжка дитячих віршів „Сопілка” була надрукована в 1953 році. Відтоді окремими виданнями вийшло багато книжок для юних читачів: „Казки” (1955), „Я живу на Закарпатті” (1956), „ Герої нашого двору” (1959), „Ой дударі-трударі” (1960), „Ми малята-веселята” (1961), "Біг лисок через лісок” (1962), „Топ, топ, топаночки” (1964), „Я малий собі гуцулик” (1965), „Ой чесало дівча косу” (1967), „Гей, коники, гей конята” (переклад угорською мовою, Будапешт, 1973), „Трембіта” (1974), „Зелен виноград” (1977), „Сонце над Верховиною” (1979) та багато інших. Інформація про життя і творчість письменника, низка його віршів для дітей та оповідання „Вузлик” включені до посібника „Верховиночка” (2003, кн. І) для загальноосвітніх шкіл за програмою „Література рідного краю”.

Поезії В. Ладижця для дітей дістали високу оцінку в літературознавстві й критиці. Вони перевидаються, друкуються в шкільних підручниках та хрестоматіях, антології „Веселка” (1960, 1969, 1985), „Антології української поезії” (К., 1985. Т. 5), колективних збірниках „Веселі дзвіночки” (1957), „Карпатська весна” (1982), „Дванадцять місяців” (1983), журналах „Малятко”, „Барвінок”, альманахах „Радянське Закарпаття” (1957, кн. 1). „Карпати” (1958, кн. І) та ін.

Літературна громадськість знає Володимира Ладижця не лише як дитячого поета. Він був чудовим ліриком і талановитим прозаїком.

У 1950 році виходить перша збірка поезій В. Ладижця „Славлю труд”, після чого він видає десятки книжок лірики, повістей.

Перу талановитого лірика належать такі збірки поезій як „Єдність” (1951), „Винобрання” (1952), „За синіми перевалами” (1955), „Лірика” (1959), „Між берегами” (1963), „З далеких і близьких доріг” (1963), „Ясновид” (1974), „Вічне коло” (1978), „Вибране” (1984).

В центрі уваги поета – лісоруби і виноградарі, чабани і агрономи, солекопи і кукурудзоводи та люди інших професій. Автора також хвилювала тематика війни і миру та дружби між народами, багато пише інтимної та пейзажної лірики.

Творче обличчя поета було б не повне без поем „Верховинка”, „Єдність”, „Микола Яснозора”, ліричних повістей „Харківці мої”. Вершиною його прози вважається трилогія „Перехрестя”, що відзначаються сміливістю задуму, масштабністю епічного мислення і зрілістю художнього втілення. До неї ввійшли романи „Перехрестя” (1967), „Розхитана земля” (1971), „За Бруствером – світанок” (1976), у яких показано тяжкі випробування трудящих Закарпаття протягом 1938-1945 років. Автор панорамно відтворює життя трудящих Закарпатського краю напередодні та під час Вітчизняної війни, їх боротьбу за соціальне і національне визволення та возз’єднання з матір’ю-Україною. Роман вийшов кількома виданнями, перекладений російською мовою, знайшов щире визнання у найширших колах письменства.

Усі три романи виходили не тільки окремими книгами, а й передавались під спільною назвою „Перехрестя” (1980), (1989), в тому числі і в перекладі російською мовою „На перепутье” (1981).

Творчість В. Ладижця бере свої витоки з невичерпних народних джерел, якими він вправно користувався. Тому його твори ваблять доступністю, хорошим художнім смаком, глибоким і повчальним змістом.

Відомий В. Ладижець як пристрасний публіцист і журналіст, автор актуальних статей на громадянські літературні теми, безкомпромісний рецензент книг закарпатських літераторів, чудовий промовець. З під його пера вийшло чимало нарисів та статей про трудівників нашого краю. Написав ряд рецензій на книги М. Нагнибіди, М. Бажана, П. Цибульського, В. Вовчка, вистави та кінофільми.

Заслуговують на увагу спогади письменника, його глибокі роздуми про українську історію, мову, культуру (Золоті зерна одного голоса // Закарпат. правда. - 1989. – 14,15,16,17 лют.).

Працював В. Ладижець і як перекладач, багато перекладав творів з угорської, чеської, словацької та інших мов. Окремими виданнями вийшли його переклади з чеської та словацької: „Чеські та словацькі казки” (1956. Співавтор: К. Лустіч), повість Т. Зелінова „Якутко” (1960. Співавтор: А. Патрус-Карпатський), вірші для дошкільнят М. Ферка „Таємниця іграшок” (1967); з угорської – вірші для дітей
Л. Балли „Перші ластівки” (1960). Твори В. Ладижця перекладали російською мовою, білоруською, естонською, комі, молдавською, осетинською, угорською та іншими мовами.

У перекладі російською мовою вийшли в Москві дитячі книжки „Закарпатская свирель” (1958), „Черевички” (1961), „Вышло сонце на лужок” (1975), „Орлиный дом” (1983), та угорською мовою "Ей коники, ей конята" (Будапешт-Ужгород, 1973). Майже тридцять книжок Володимира Ладижця побачили світ у різних видавництвах України і за її межами.

Щирий талант Володимира Ладижця відзначився і хистом живописця. Він був ще й цікавим художником, а карпатські краєвиди – постійною темою його мистецьких захоплень. Володимир Іванович майстерно малював, мав кілька персональних виставок живописних полотен.

Поет написав багато гарних ліричних пісень, які й до нині часто лунають на концертах, конкурсах, фестивалях, по радіо й телебаченню та в сімейному колі.

Зроблене Володимиром Ладижцем сповнене людяності та доброти.

Творчість В. Ладижця – для читачів усіх поколінь. Його вірші завчає напам’ять мале дитинча, його оповідання читають школяри, романами захоплюються дорослі.

Він став одним з повідних письменників, які творили для дітей та юнацтва, першим на Закарпатті лауреатом премії ім. Лесі Українки. Його вірші, оповідання, казки й пісні прикрашають сторінки підручників та посібників для навчальних закладів України. Його дитячі збірки не загубилися у морі дитячого читання, заслужено ввійшли у його актив. За збірки дитячої поезії „Ластівки з Карпат”, "Орлиный дом” автор удостоєний республіканської літературної премії ім. Лесі Українки (1985). Твори В.І. Ладижця становлять солідну частку золотого фонду української літератури, його громадська діяльність і активна громадська позиція є зразком вірного служіння Україні.

За заслуги перед Батьківщиною В. Ладижець нагороджений орденом „Знак пошани”, багатьма медалями, Грамотою Президії Верховної Ради України. Член національної спілки письменників України з 1950 року.

Помер Володимир Ладижець 22 листопада 1991 р., похований на пагорбі Слави в Ужгороді на цвинтарі Кальварія.

Основні видання творів В.І. Ладижця

1. Ладижець В.І. Біг лисок через лісок: Казки.– Ужгород: Обл. кн.– газ. вид., 1962. – 44 с.

2. Ладижець В.І. Вибране: Поезії.– Ужгород: Карпати, 1984. – 247 с.

3. Ладыжец В.И. Вышло солнце на лужок.– М.: Малыш, 1975. – 12 с.

4. Ладижець В.І. Вічне коло: Поезії.– Ужгород: Карпати, 1978. – 192 с.

5. Ладижець В.І. За Бруствером – світанок: Роман-хроніка.– Ужгород: Карпати, 1976. – 256 с.

6. Ладыжец В.И. Закарпатская свирель: Стихи.– М.: Детгиз, 1958. – 93 с.

7. Ладижець В.І. З далеких і близьких доріг.– Ужгород: Обл. кн.– газ. вид., 1963. – 60 с.

8. Ладижець В.І. Криниця: Вірші, небилиці, пригоди, казочки і казки.– Ужгород: Карпати, 1987. –
93 с.

9. Ладижець В.І. Кришталеві палаци: Повість.– К.: Дитвидав, 1963. – 94 с.

10. Ладижець В.І. Ластівки з Карпат: Вірші.– К.: Веселка, 1983. – 63 с.

11. Ладижець В.І. Лірика.– Ужгород, 1959. – 109 с.

12. Ладижець В.І. Маячок: Оповідання: Для мол. шк. віку.– К.: Веселка, 1968. – 76 с.

13. Ладижець В.І. Ми і діти. – Ужгород: Обл. кн.– газ. вид., 1962. – 86 с.

14. Ладижець В.І. Ми малята – веселята. – Ужгород: Обл. кн.– газ. вид., 1961. – 63 с.

15. Ладижець В.І. Між берегами: Лірика.– К.: Рад. письменник, 1963. – 135 с.

16. Ладижець В.І. Ой дударі – трударі.– К.: Дитвидав УРСР, 1960. – 79 с.

17. Ладижець В.І. Ой чесало дівча косу: Вірші.– К.: Веселка, 1967. – 30 с.

18. Ладыжец В.И. Орлиный дом: Стихи.– М.: Дет. лит., 1983. – 48 с.

19. Ладижець В.І. Перехрестя: Роман-хроніка.– Ужгород: Обл. кн.– газ. вид., 1967. – 262 с.

20. Ладижець В.І. Сонечко в колисці: Вибрані вірші, казки, загадки та скоромовки для дітей дошк. та мол. шк. віку / Вст. ст. М.Ф. Сингаївського.– Ужгород: Карпати, 2002. – 141 с.: іл.

21. Ладижець В.І. Сонце над Верховиною: Вірші.– К.: Веселка, 1979. – 32 с.

22. Ладижець В.І. Співаночки Ганночки: Вірші для дошк. віку.– К.: Дитвидав УРСР, 1958. – 48 с.

23. Ладижець В.І. Трембіта: Вірші.– К.: Веселка, 1974. – 103 с.

24. Ладыжец В.И. Черевички. М.: Детгиз, 1961. – 16 с.

25. Ладижець В.І. Я живу на Закарпатті: Вірші, казки та загадки.– К.: Молодь, 1956. – 63 с.

26. Ладижець В.І. Я малий собі гуцулик: Вірші, скоромовки, загадки.– К.: Веселка, 1974. – 102 с.

27. Ладижець В.І. Ясновид: Поезії.– Ужгород: Карпати, 1974. – 216 с.

   


Література про життя і творчість В.І. Ладижця

1. Балега Ю. Через тяжкі випробування // Ладижець В. За Бруствером – світанок.– Ужгород, 1976.– С. 3-8.

2. Бойко Г.В. Ладижець // Ладижець В. Ой дударі – трударі.– К.: Дитвидав, 1960.– С. 3-5.

3. Жупанин С.І. Володимир Ладижець (1924-1991) // Жупанин С.І. Верховиночка. Література рідного краю: Навч. посібник. У 2-х книгах. Кн. 1.– К.: Рута, 2003.– С. 108-113.

4. Кохан В.І. Ладижець В.І. (1924-1991) // Кохан В.І. Письменники Закарпаття: Ужгород, 2002.

5. Нагнибіда М. Життя і слово // Ладижець В. Ясновид: Поезії.– Ужгород: Карпати, 1974.– С. 3-6.

6. Озеров Л. Если ты хочешь встретиться…// Ладыжец В. Закарпатская свирель.– М.: Детгиз, 1958.– С. 3-6.

7. Пархоменко О. З високої полонини // Ладижець В. Ластівки з Карпат.– К.: Веселка, 1984.–
С. 5-6.

8. Поп В. Суцвіття таланту // Ладижець В. Вибране.– Ужгород: Карпати, 1984.– С. 5-19.

9. Сингаївський М. Я – малий собі гуцулик // Ладижець В. Сонечко в колисці: Вибрані вірші, казки, загадки та скоромовки для дітей дошк. та мол. шк. віку.– Ужгород: Карпати, 2002.– С. 5-11.

10. Скорський М. Голос чарівної сопілки // Ладижець В. Трембіта.– К.: Веселка, 1974.– С. 3-5.

11. Скунць П. Дивосвіт // Література. Діти. Час 1985.– К.: Веселка, 1985.– С. 70-72.


БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСІБНИКИ 

1. Письменники Закарпаття – дітям: Пам'ятка читачам молодшого шкільного віку.– Ужгород: Карпати, 1965.– 19 с.

2. Письменники Радянської України: Бібліографічний довідник.– К.: Рад. письменник, 1981.– 327 с. – С. 148.

3. Ладижець Володимир: Бібліографічний покажчик / Уклад. канд. філол. наук І.В. Хланта.– Ужгород, 1985.– 87 с.

4. Письменники Радянської України. 1917-1987: Бібліографічний довідник.– К.: Рад. письменник, 1988.– 719 с. – С. 343.

5. Програма з літературного краєзнавства: Для шкіл Закарпаття 10-11 кл.– Ужгород: Патент, 1992.– 52 с.– С. 40-41.

6. Хланта І.В. Літературне Закарпаття у ХХ столітті: Бібліографічний покажчик.– Ужгород: Закарпаття, 1995.– 967 с.

7. Володимир Іванович Ладижець (1924-1991): До 70-річчя з дня народження. // Календар Просвіти; на 1994 р. / Упоряд. Й. Баглая, П. Федаки.– Ужгород: Патент, 1994.– С. 108.

8. Енциклопедія Українознавства. T. 4.– К.: Глобус, 1996. – С. 1253.

9. Календар краєзнавчих пам'ятних дат на 1999 рік.– Ужгород, 1998.– С. 20-21.

10. Жупанин С. Володимир Іванович Ладижець: 80-річчя з дня народження поета, прозаїка (1924-1991) // Календар краєзнавчих пам'ятних дат на 2004 рік: Рекомендаційний бібліографічний посібник.– Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2003.– С. 124-129.

   


Книжкова виставка

НЕВИЧЕРПНА КРИНИЦЯ ВОЛОДИМИРА ЛАДИЖЦЯ

(17.06.1924 – 22.11.1991)

1-4 кл.

 

Розділи:

1. Він прийшов у життя, щоб творити.

2. На радість і втіху дітям.

3. Голос чарівної сопілки.

4. Слово про письменника.

 

Цитати до виставки:

"Я прагну вам таке тепло віддати,

Щоб стали вашими мої рядки.

                                      В. Ладижець

 

За збірки для дітей "Ластівки з Карпат" та "Орлиный дом" aвтор удостоєний літературної премії
ім. Лесі Українки.


 

Книжкова виставка

"Я прагну вам таке тепло віддати,

Щоб стали вашими мої рядки."

(17.06.1924 – 22.11.1991)

                                                                                                      

Розділи:

1. Шлях творчого зростання.

2. Життя і слово (прозаїк, журналіст, публіцист, перекладач).

3. Світ дитинства у творах Ладижця.

4. Пером і пензлем він чарує нас.

 

Цитати до розділів:

1."Не питай, де ходив я, де був,

Скільки зміряв доріг на планеті"

В. Ладижець

2."Пам'ятаю, яким свіжим вітром війнуло на мене зі сторінок його поетичних збірок".

М. Сингаївський

3."Я лиш тепла шукаю у людей,

Щоб і своє між ними розділити".

В. Ладижець

4."Коли ж прийде ота ясна година,

Що стане вірш мій піснею для вас,

То значить, труд мій з вашим воєдино,

То недарма прожив я час".

В. Ладижець


Поетична гра-вікторина

"ПОГРАЄМО І ВІДГАДАЄМО" за творами В. Ладижця

1. Як хотів лікуватись "хитрий зуб" із однойменного вірша В. Ладижця?

Розкажіть:

Ой, болить у мене зуб,

Бо не хоче їсти суп.

Хоче меду,

Хоче грушку,

Хоче теплую пампушку,

А як ще дасте сметани,

Вмить боліти перестане!

2. Про кого йшла мова у вірші В. Ладижця "Зміст"?

Хто ж то може так гудіти?

Отаким клубком летіти?

В кого довгий-довгий хвіст?

Ой, тікаймо, бо ще з'їсть!

(Рій бджолиний)

3. Де живе лісове звірятко із вірша В. Ладижця "Білка"?

Скаче білка по гілках.

Скаче в теплій шубці.

А де твоя хата, білко?

(У дуплі, на дубі).

4. Хто в дійсності з'їв сметану в однойменному вірші В. Ладижця?

Била мама котика

Рижого Муркотика,

Бо то він сьогодні рано.

Виїв з глечика сметану.

(... У Прокопчика білий ротик).

5. Куди щез вовк із вірша В. Ладижця?

Нам Прокопчик розповів,

Як загнав він вовка в хлів.

(... Була в підлозі дірка)

6. Хто вартував огородину у вірші В. Ладижця "Сторожі"?

Кізка-лізка, свинка-глинка,

півник-побійник, гусарик-білячок,

бичок-крутиріжка.

7. Куди поділася одежа у Прокопчика з вірша В. Ладижця "Як Прокопчик штанці прав"?

Раз Прокопчик у ріці

Прав картузика й штанці.

Доки він штанята прав,

То картузик геть – у плав!

Лиш побіг наздоганяти –

Попливли услід штанята,

Доки бігав між кущів –

Ні кашкета, ні штанців!

Вдома ми його спитали,

Де одежу він подів.

В мене річка все покрала,–

Нам Прокопчик відповів.

8. В яких віршах В. Ладижця зустрічаються географічні назви нашого краю? Наведіть приклади, уривки.

Гуцулик. Ясінь

"Я малий собі гуцулик

із гірського Ясіня".

Міжгір'я. Сонце.

"У Міжгір'ї сходить сонце,

Кида промінь у віконце..."

Осінь. Карпати.

"Осінь в Карпатах".

Говерла.

"На шпиль Говерли вчора вранці

Наклав хтось вати цілий стіг".

Теребля.

"На Тереблі біля греблі

В'яже пліт мій тато".


Сценарій літературного ранку,
присвяченого 80-річчю від дня народження В.І. Ладижця
„ЛЮДИНА ЩЕДРОГО ТАЛАНТУ”

1-й Ведучий

Із трепетом вдивляюсь у святкову залу,

Вклоняюсь низько всім, батьки мої й брати !

Які сини і дочки поруч з вами стали,

щоб торувати шлях до світлої мети

(В. Ладижець „Моє вітальне слово”)

2-й Ведучий

17 червня виповнюється 80 років від дня народження відомого українського письменника, лауреата премії ім. Лесі Українки Володимира Івановича Ладижця. Сьогодні ми зібралися для того, щоб вшанувати пам’ять талановитого поета, прозаїка, публіциста, художника.

1-й Ведучий

Володимир Іванович Ладижeць народився 17 червня 1924 року в селі Харківцях на Хмельниччині в селянській сім’ї. В сім років пішов у сільську школу. Уже в ці роки його вабила поезія. З 9 класу його вірші друкувалися в районній газеті.

2-й Ведучий

Під час Великої Вітчизняної війни сім’я евакуювалась на Схід. У Саратовській області працював конюхом, трактористом. З 1942 року він із зброєю в руках захищав свою Батьківщину від німецьких загарбників. У військовій газеті „Зенитчик” з’являються його поезії. Вони були сповнені оптимізму і народної волі до перемоги.

В 1945 році письменник їде на Закарпаття, де жив до останніх днів. Він щиро полюбив цей край, край смерекових гір, край садів і виноградників, полюбив хлопчиків і дівчаток, які живуть на Закарпатті. Вони стали героями його віршів, казок, повістей.

1-й Ведучий

Чи не найбільше визнання здобув В. Ладижець як дитячий письменник. Перша книжка для дітей з’явилась у 1953 році під назвою „Сопілка”. Скільки років пройшло, але й сьогодні читають діти гумористичні вірші про хлопчика Прокопчика. Послухайте один з них.

(Вірш „Як Прокопчик штанці прав”).

2-й Ведучий

Книжка за книжкою... зібралось їх не один десяток.

(Показує присутнім книжки „Криниця”, „Ой дударі – трударі”, „Сонце над Верховиною”, „Біг лисок через лісок”, „Я малий собі гуцулик”, „Співаночки Ганночки”, „Маячок”, „Кришталеві палаци”).

1-й Ведучий

Поетична творчість В. Ладижця знайома і близька дітям. Ось, наприклад, книжка „Ой дударі – трударі”. Це збірничок віршів, з яких ви дізнаєтесь про своїх ровесників. Вони мріють стати дорослими і бути схожими на своїх батьків, старших братів і сестер.

(Вірш „Кептарик”, „Є в дворі робота й нам”).

2-й Ведучий

В багатьох віршах поет розповідає про чарівну природу Карпат, про дрімучі ліси, бурхливі ріки, високі полонини.

(Вірші „На полонині, на верхівці”, „Я малий собі гуцулик”).

1-й Ведучий

Чимало віршів поета стали дитячими піснями.

(„Веснянки”)

2-й Ведучий

В творчому доробку поета найпопулярніший серед дітей жанр – казка.

Добре знаючи народну творчість, В. Ладижець створював такі казки, що справді викличуть у дітей інтерес. Кожна казка у нього має повчальний зміст.

(Інсценізація казки „Славний кравчик їжачок”)

1-й Ведучий

Як ви думаєте, діти, чому звірі й досі ходять без штанів?

2-й Ведучий

Серед книг В. Ладижця для дітей, як перлина – „Сонечко в колисці”, яка нещодавно вийшла у видавництві „Карпати”.

1-й Ведучий

Це книга вибраних віршів, казок, скоромовок для дітей. Багатьом дітям сподобались вірші з розділів збірки „Співаночки Ганночки”, „Ми малята-веселята”.

У віршику „Рукавички” читачі познайомились з Миколкою, в якого нелади з рукавичками: то вони під книжку заховаються, то дірочок нароблять, то в корито з водою впадуть, то й зовсім загубили свого господаря, і тепер він ходитиме без рукавичок, щоб добре їх провчити.

(Вірші „Хитрий зуб”, „Рукавички”, „Я у мами вже велика”)

2-й Ведучий

Діти, а ви любите загадки відгадувати?

У новій книзі є розділ „Рідне слово”, де є багато загадок. Спробуйте відгадати.

(Читає 6-7 загадок).

1-й Ведучий

Чудовий подарунок зробило видавництво „Карпати” дітям. Добре, тепле слово поета лине до своїх нових читачів.

2-й Ведучий

Сьогодні Володимира Івановича Ладижця немає з нами, але він живий, бо жива наша пам’ять про нього, живе поезія, яка по праву увійшла у літопис українського письменства.

 


"СТОРІНКИ ДАРУЮТЬ ДІТЯМ РАДІСТЬ"
(Бібліоінформіна для дітей молодшого шкільного віку)


Біографічна сторінка

Сторінка поетичної творчості

Пeрегортаємо улюблені сторінки

Чарівник дитячих душ


Бiографічна сторінка

Народився В.І. Ладижець 17 червня 1924 р. в с. Харківці Старокостянтинівського району на Хмельниччині в селянській родині. В цьому краю і проходили дитячі та юнацькі роки майбутнього письменника.

В період Великої Вітчизняної війни був на фронті. Повоєнне життя і творчість письменника тісно пов’язані з мальовничим Закарпаттям, де тривалий час працював у редакціях газет і видавництві, був відповідальним секретарем обласної організації Спілки Письменників України.

На Україні та далеко за її межами відомий як поет і прозаїк. Заслужене визнання здобув як дитячий письменник.

Захоплювався Володимир Ладижець і живописом, майстерно малював, мав кілька персональних виставок живописних полотен. За внесок у розвиток української літератури для дітей письменник відзначений премією ім. Лесі Українки. Нагороджений орденом „Знак пошани”, багатьма медалями, Грамотою Президії Верховної ради УРСР. Член спілки письменників України з 1950 р. Помер
В.І. Ладижець 22 листопада 1991 року. Похований в Ужгороді на цвинтарі Кальварія.

Сторінки поетичної творчості

Ім’я поета Володимира Ладижця знайоме багатьом. Всі ви, друзі, читали вірші з його збірок: „Сопілка”, „Я живу на Закарпатті”, „Біг лисок через лісок”, „Про хлопчика Прокопчика”, „Співаночки Ганночки”, „Герої нашого двору”, "Черевички”.

Писати Володимир Ладижець почав давно. В дитинстві він любив багато читати, вчити напам’ять вірші Т.Г. Шевченка, П.Г. Тичини, М.Т. Рильського, а в четвертому класі сам почав складати вірші й записувати їх в окремому зошиті. Учнем дев’ятого класу Лемківської середньої школи він насмілився виступити на літературному вечорі, а після цього надрукувати свої вірші в районній газеті. 6 квітня 1941 року остропільська райгазета надрукувала перші його вірші – „Мене зовуть мрії завітні” та „Клич”. Поет написав цілу низку цікавих та веселих збірок, які стануть для Вас добрими порадниками і друзями.

Найпопулярніші його книги для дітей: „Про хлопчика Прокопчика”, „Співаночки Ганночки”, „Ой дударі-трударі”, „Я малий собі гуцулик”, „Трембіта”, „Ластівки Карпат”, „Криниця”, „Сонечко в колисці”, „Кришталеві палаци”, „Маячок” та ін. За книги поезій для дітей „Ластівки з Карпат” та „Орлиный дом” удостоєний премії ім. Лесі Українки (1984).

Вже давно стали дорослими герої В. Ладижця, але нові і нові покоління читають і люблять його книжки.

Тож побуваємо разом з його героями в багатьох куточках мальовничих Карпат, подружимося з чудовими працьовитими людьми нашого краю, дізнаємося, як вчаться і відпочивають ваші ровесники – хлопчики і дівчатка з гірських сіл і міст.

Перегортаємо улюблені сторінки

Ладыжец В. Закарпатская свириль: Стихи. – Москва: Детиздат, 1958. – 93 с.

У цій книжці зібрані вірші, пісні та казки Володимира Ладижця для дітей, прочитавши які, ніби побуваєте на швидкій Тисі, де будують нову гідростанцію, в смерекових лісах, в гостях у лісорубів, подивитесь на бокорашів, мужніх людей, що сплавляють ліс по бурхливих гірських ріках, побуваєте на виноградниках. У віршах цієї збірки Ладижця дихає, розмовляє, проміниться всіма барвами жива природа, мовби допомагає відчути красу весни, дихання лісу чи лугу – всього, що оточує нас.

Ладижець В. Ой дударі – трударі: Вибрані вірші, казки. – К.: Держвидав. дит. л-ри, 1960. – 79 с.

Скільки хороших віршів ви знайдете на сторінках цієї книги! Кожен з вас любить працю, хоче стати схожим на дорослих, мріє про цікаві професії. У збірці є вірші про коваля, шевця, пасічника, виноградарів, про різні корисні справи, якими захоплюєтесь ви і ваші друзі в школі й дома. Вірші дуже легко читаються. Багато з них можна завчити напам’ять.

Ладижець В. Ми малята – веселята: Вірш. – Ужгород: Закарпат. обл. кн. – газ. вид-во, 1961. – 63 с.

Заглянемо в книжечку, прoчитаймо чудові вірші про миле Закарпаття, адже для нас їх написано. На кожній сторінці є віршик гарнесенький і малюнок малесенький. Побуваємо на тереблi, на високій полонині, познайомимось з працею муляра, куховара, моряка, будівника, лікаря, поштаря; разом з автором подивимось на Закарпатську осінь та зимову заметiль. Героями цих творів є щасливі діти Закарпаття – маленькі гуцули. Просто і цікаво говорить поет про дитячий світ, про умілі руки малят, про їх потяг до творчості, посильну працю, навчання, допомогу дорослим, ігри та розваги.

Ладижець В. Біг лисок через лісок: Казки. – Ужгород: Закарпат. обл. кн.-газ. вид-во, 1962. – 43 с.

Одна з казок цієї книжечки „Кравець” – дотепна віршована пригода про те, як „Славний кравчик – їжачок”, накупивши голочок, назвався кравцем. Ще й запевнив усіх, що буде „шити, штопати, латати і не буде брати плати”. Тому й збіглися, зійшлися до нього звірі з усього лісу. І першим з-поміж них з’явився слон, з якого їжак узявся знімати мірку. Чи не дивно, яка то була робота і морока для їжака, що дістав дробину і обмірював велетня слона. Та найцікавіше те, що кравець шив одяг з опалого листя.

До невеличких за обсягом казок-забавлянок про те, як „Біг лисок, через лісок”, як „Кіт жартував”, автор додає ще низку творів– жартів, усмішок, дотепів, загадок, скоромовок. Тож виходить справжній, веселий і мудрий урок мовотворчості. Це вірші „Жарти літер та складів”, „Мудре скік”, „Скоромовки”, „Відгадай”.

Ладижець В. Я малий собі гуцулик: Вірші, скоромовки, загадки. – К.: Веселка, 1974. – 102 с.

Я малий собі гуцулик

Із гірського Ясеня.

Мабуть, ви про мене чули,

Бо співаю я щодня:

Гей, гей,

Дана, дана,

Верховино мальована!

В цих рядках відчуваються людська гордість і причетність до краю, де народився, зростає і мужніє його дотепний, гідний себе гуцулик. Знавець полонинських стежок, урочищ і потоків, смерекових верхів і долин, куди на ніч заходить сонце. Крім віршиків у книзі багато скоромовок, пісеньок до ігор, загадок.

Ладижець В. Ластівки з Карпат: Вірші: Для мол. шк. віку / Передм. „З високої полонини”
О. Пархоменка; Мал. Л. Толембовської. – К.: Веселка, 1984. – 63 с.

Про неповторну красу карпатського краю, його працелюбних людей, про навчання та дозвілля юних верховинців розповідається в книжці. Безмежне коло дитячих зацікавлень, отож і тематика віршів, оповідань, казок різноманітна: нафтопровод, названий гарним словом „Дружба”, міжнародна електролінія „Мир”, електрика в колибі на високій печері, дитсадок, навчання, ігри, розваги, – все, з чого складається наша сучасність.

Самим малим читачам – дітям віддає письменник найтепліші чуття й присвячує найпроникливіші поетичні рядки.

Ладижець В. Криниця: Вірші, небилиці, пригоди, казочки і казки: Для дошк. та мол. шк. віку. / Худож. Н.С. Пономаренко.– Ужгород: Карпати, 1987.

До книги увійшли кращі дитячі вірші автора. Маленькі герої його творів – не споглядачі праці дорослих, а завжди її активні учасники: вони копають грядки, вирощують овочі і квіти, допомагають старшим працювати на тракторі, розчищають снігові замети на дорогах, ремонтують одяг – усього не перелічиш. Усі вони, відкриваючи світ, осягаючи його первозданність, вчаться любові до отчої землі – до Батьківщини.

Ладижець В. Сонечко в колисці: Вибрані вірші, казки, загадки та скоромовки для дітей дошк. та мол. шк. віку. / Авт. вступ. статті М.Ф. Сингаївський; Ілюстрації О.О. Ладижець. - Ужгород: Карпати, 2002.

Перед вами книга, що її адресував автор наймолодшим читачам. В ній цілий світ дитячих мрій, вражень, бажань. Добре, тепле слово поета про малят-веселят, про хлопчика Прокопчика, про бурхливі карпатські ріки, високі полонини і чарівні верховинські пейзажі зворушують теплим і добрим гумором. Книга складається з розділів „На зеленій Верховині”, „Ми – малята-веселята”, „Про хлопчика Прокопчика”, „Співаночки Ганночки”, „Рідне слово”, „Біг лисок через лісок”. Чудово ілюстрована, залюбки читається.


Пісні красою радують
(Пісні на слова В.Ладижця)

Поет написав багато ліричних пісень, які й до нині часто лунають на концертах, конкурсах, фестивалях, по радіо й телебаченню та в сімейному колі.

Пісні на слова В. Ладижця стали популярними серед дітей молодшого та середнього шкільного віку, вчителів музики загальноосвітніх шкіл, керівників дитячих колективів художньої самодіяльності. На слова поета з’явився збірник пісень для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку під назвою „Зелен виноград”. Він опублікований у видавництві „Музична Україна” у 1977 році українською і російською мовами. Чимало віршів покладено на музику, побачили світ у газетах „Закарпатська правда” (1953, 1964, 1985), „Молодь Закарпаття” (1978, 1985); журналах „Дошкільне виховання” (1965,
№ 4, 1965, №7, 1976, № 5); колективних збірниках „В єдиній сім’ї” (1960), „Наш спів” (1964), „Нашим дітям” (1973, 1977, 1978, 1979), „Музика в дитячому садку” (1991). Пісням на слова В. Ладижця притаманні природність, простота, доступність. Музична їх мова нагадує прозорі акварелі: вона проста, щира, невимушена. Музику до віршів В. Ладижця написали: Д. Задор, А. Кос-Анатоський, А. Рябчун,
С. Мартон, Т. Диченко, Т. Гриневич, Є. Шор-Чудновська, В. Таловиця, О. Шугаєва, В. Габрон, Б. Фільц.  

   

Веснянка

Музика А. Рябчуна

Слова В. Ладижця

Переклад з української Т. Волгіної

 


7.    

Пісні на слова В. Ладижця

1. Зелен виноград: Збірка пісень для дітей дошк. та мол. шк. віку на слова В. Ладижця.– К.: Муз. Україна, 1977.– 52 с.

1953

2. Молодіжна будівнича. Муз. Д. Задора // Закарпат. правда.– 1953. – 25 берез.

3. Як заграла на горі тулянка. Муз. А. Кос-Анатольського // Закарпат. правда. – 1953.– 5 лип.

1959

4. Півник. Зелен гаю. Муз. А. Рябчуна // Сов. Закарпатье.– 1959. – 18 авг.

1960

5. Чудові дні стоять в Карпатах. Муз. С. Мартона // В єдиній сім’ї: Зб. пісень укр. рад. композиторів / Упоряд. А. Кос-Анатольський.– К.: Держ. вид. образотворч. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1960.

6. Кос-Анатольський А. Як заграла на горі тулянка: Пісня для голосу з ф-п. Рос. пер.
І. Тутковської.– К.: Музфонд СРСР. Укр. респ. філія, 1960.

7. Зелен гаю. Муз. А. Рябчуна // Дошкільне виховання. – 1960. – № 5. – С. 34.

1961

8. Вышло солнце на лужок; Гуска. Муз. Г. Диченко. Пер. з укр. Є. Тарновської // Крокує піонерія: Зб. пісень для піонерів та школярів / Упоряд.: Л. Греков, В. Капрелов.– К.: Музфонд СРСР. Укр. респ. філія, 1961.

9. Не клубись густий тумане. Муз. Г. Гриневича // Наш спів: Пісні для дітей мол. шк. віку та дошк. Вип. 1 / Упоряд. В. Капрелов (№ 5). - К.: Мистецтво, 1964.– С. 12.

10. Кептарик. Муз. А. Рябчуна // Там же. Вип. 2 // Упоряд. Л. Греков (№ 6).– С. 47-48.

11. Солов’їний ранок. Муз. Кос-Анатольського // Закарпат. правда.– 1964. – 12 квіт.

1965

12. Чоботята-дроботята. Муз. Є. Шор-Чудновської (Рухи для танцю підготовчої групи склала
В. Кукловська) // Дошкільне виховання.– 1965.– № 4.– C. 35-38.

1973

13. Чоботята-дроботята. Муз. В. Таловирі. Пер. з укр. К. Лідіної // Нашим дітям: Зб. пісень для дітей мол. шк. віку. Вип. 4 / Упоряд. Титаренко С.О.– К.:Муз. Україна, 1973.– С. 30-31.

1975

14. Нафтогін „Дружба”. Муз. О. Шугаєва // Початкова школа.– 1975.– № 11.– C. 91.

15. Станьте в коло. Муз. О. Шугаєва. Пер. з укр. Т. Волгіної // Дошкільне виховання.– 1975.– № 7.– С. 28-29.

1976

17. Лебеді-гуси. Муз. А. Рябчуна. Пер. з укр. В. Болдирєвої // Дошкільне виховання.– 1976.– № 5.– С. 40-41.

1977

17. Веснянка. Муз. А. Рябчуна // Нашим дітям: Зб. пісень для дітей сер. шк. віку. Вип. 15.– К.: Муз. Україна, 1977. – С.6-7. Текст укр., рос.

18. Що ж воно? Муз. Б. Фільц // Нашим дітям: Зб. пісень для дітей сер. шк. віку. Вип. 13.– К.: Муз. Україна, 1977.– С. 23-26.

1978

19. Розцвіла в гаю калина. Муз. В. Габрон // Молодь Закарпаття.– 1978.– 7 січ.

1979

20. Вчора ще дзвеніли коси. Муз. І. Мартона. Пер. з укр. Л. Титаренко // Нашим дітям: Зб. пісень для дітей сер. шк. віку. - Вип. 18.– К.: Муз. Україна, 1979. – С. 22-23.

1985

21. Веснянка. Муз. В. Габрон // Молодь Закарпаття.– 1985. – 23 берез.

22. Не клубись, густий тумане. Муз. В. Габрон // Закарпат. правда.– 1985.– 4 серп.

23. Стоїть на граніті гармата. Муз. В. Габрон // Закарпат. правда.– 1985.– 4 серп.